Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/причавити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
причавити
Берлін: Українське слово, 1924

Прича́ви́ти, влю, виш, гл. Придавить, прижать. Причавив пальця. НВолын. у. Причавив мене до стіни. НВолын. у.