Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пришпилювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пришпилювати
Берлін: Українське слово, 1924

Пришпи́лювати, люю, єш, сов. в. пришпили́ти, лю́, лиш, гл. Прикалывать, приколоть. Я пришпилю стьожку. Шевч. 315. Пришпили́ти кві́тку. Дать насмѣшливое прозваніе, сострить на чей счетъ.