Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прищеплювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прищеплювати
Берлін: Українське слово, 1924

Прище́плювати, люю, єш, сов. в. прищепи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать, привить. Чуб. II. 186. Прищепив яблуню. Щепій прищепив віспу. Католицькі пани з нашими перевертнями усиловувались унію на Вкраїні прищепити. К. ЧР. 10.