Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прищулювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прищулювати
Берлін: Українське слово, 1924

Прищу́лювати, люю, єш, сов. в. прищу́лити, лю, лиш, гл. 1) Прижимать, прижать (объ ушахъ). Кінь вуха прищулив. 2) Прищуривать, прищурить. Прищулив очі.