Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проблукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проблукати
Берлін: Українське слово, 1924

Проблука́ти, ка́ю, єш, гл. Проблуждать. Лежатиме цілісінький день у городі, наче недужий, або проблукає по степу. МВ. II. 21.