Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провидіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провидіти
Берлін: Українське слово, 1924

Прови́діти, джу, диш, гл. Прозрѣть. ЕЗ. V. 201. Ту є на долині така керниці.... що й аби темний у ні умивсі, то би провидів. Гн. II. 203.