Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/провідничка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
провідничка
Берлін: Українське слово, 1924

Провідни́чка, ки, ж. 1) Ум. отъ провідниця. 2) Особая свѣчечка во время похоронъ: съ такими свѣчечками въ рукахъ дѣти становятся вокругъ гроба предъ выносомъ его изъ дому, трижды ихъ притушиваютъ, а остатокъ прилѣпляютъ къ срединѣ гроба. Мил. 169.