Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проклинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проклинати
Берлін: Українське слово, 1924

Проклина́ти, на́ю, єш, сов. в. проклясти́, кляну́, не́ш, гл. Проклинать, проклясть. Пішла мати да плачучи, свого сина проклинаючи. Макс. Дівчинонька плаче, сильненько ридає, свою долю проклинає. Мет. 79.