Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/проколювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
проколювати
Берлін: Українське слово, 1924

Проко́лювати, люю, єш, сов. в. проколо́ти, лю́, леш, гл. Прокалывать, проколоть. Голову проколеш йому остю. К. Іов. 93.