Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/простилати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простилати
Берлін: Українське слово, 1924

Простила́ти, ла́ю, єш, сов. в. просла́ти, стелю́, леш, гл. Простилать, простлать, разостлать. Я простелю жупанину, ти простелеш хвартушину. Чуб. V. 191.