Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/простирало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
простирало
Берлін: Українське слово, 1924

Простира́ло, ла, с. Простыня. Каменец. у. То дайте ж нам, дайте, щосьте нам обіцяли: три подушок імхових і тоє простирало, що шовком вишивано. Лукаш. 163. Узяв, закрив сі простиралом вочі, аби ся не дивив. Гн. I. 31.