Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/прохарамаркати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
прохарамаркати
Берлін: Українське слово, 1924

Прохарама́ркати, каю, єш, гл. Прочесть, проговорить невнятно. Яку небудь молитву прохарамаркаю над мертвим і не покину його трупу. Стор. МПр. 22.