Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пудити
Берлін: Українське слово, 1924

Пу́дити, джу, диш, гл. 1) Гнать. Молоде гудь, та в двір пудь, а старе хвали, та з двора веди. Міусск. окр. 2) Мочиться. Кіев. у.