Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пужина

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пужина
Берлін: Українське слово, 1924

Пужи́на́, ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.