Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пук

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пук
Берлін: Українське слово, 1924

Пук, ка, м. 1) Пукъ. Пов'яже солому у пуки та й везе до міста продавати жидам. Каменец. у. 2) Раст. Selinum carvifolia. Шух. I. 22.