Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пуп

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пуп
Берлін: Українське слово, 1924

Пуп, па, м. Пупъ, пупокъ. Посинів, як той пуп. Ном. № 654. Крича́ти на пуп. Кричать благимъ матомъ. Вона́ на це й пу́па не порива́ла. Она совсѣмъ не работала въ этомъ дѣлѣ. Грин. I. 233. Ум. Пупе́ць, пупо́к, пу́пчик. З пу́пку. Сызмала. Авентій був розбійник з пупку. Котл. Ен. IV. 67.