Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пуринати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пуринати
Берлін: Українське слово, 1924

Пурина́ти, на́ю, єш, сов. в. пурну́ти, ну́, не́ш, гл. Нырять, нырнуть. Пусти ж мене, мати, на річку купатись, буду плавать, пуринати, доленьки шукати. Мет. 276. Діточки (= утята) пурнуть. Мет. 157. См. Пірнати.