Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пурхати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пурхати
Берлін: Українське слово, 1924

Пу́рхати, хаю, єш, сов. в. пу́рхнути, ну, неш, гл. Порхать, порхнуть. Левиц. Пов. 176. Якась пташка пролетіла.... Я за нею, — вона й пурхне. Г. Барв. 352. Я пурхнула у хату. О. 1862. X. 9.