Словарь української мови (1924)/пуцьверинок

by Борис Грінченко

◀ пуць

Словарь української мови Борис Грінченко П пуцьверинок

пуцьнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пу́цьверинок и пу́цьверінок, нка, м. 1) Неоперившійся птенецъ. Харьк. г. Вона драла по гніздах пуцьверінків. Стор. МПр. 29. 2) Маленькій ребенокъ. О, пуцьверинку Купидоне! Котл. Ен. I. 36.