Словарь української мови (1924)/пушити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пушити
Берлін: Українське слово, 1924

Пуши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Взрыхлять. Пушив свою яблуню. 2) Дѣлать полнымъ, вздувать. Мовчанка не пушить і черева не дме. Ном. № 1117.