Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підпал

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підпал
Берлін: Українське слово, 1924

Підпа́л, лу, м. 1) Растопка; матеріалъ для растопки. Візьми сухого моху на підпал. Без підпалу і дрова не горять. Ном. № 3298. 2) Поджогъ.