Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/підсувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
підсувати
Берлін: Українське слово, 1924

Підсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. підсу́нути, ну, неш, гл. 1) Придвигать, придвинуть, пододвинуть. Підсунув стіл ближче до лави. 3) Подсовывать, подсунуть. Підсунув шапку на саме тім'я. Кв. Згодом і вунію підсунемо. Стор. М. Пр. 45. 2) Пододвигать, пододвинуть подъ что. Висовував з під ліжка якусь скриню і не підсовував її, а кидав серед хати. Левиц. Пов. 6.