Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/піхтір

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
піхтір
Берлін: Українське слово, 1924

Піхті́р, ра́, м. Веревочный мѣшокъ, въ которомъ возятъ сѣно при поѣздкахъ. Сим. 37. См. Пихтір.