Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рвач

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рвач
Берлін: Українське слово, 1924

Рвач, ча́, м. Тотъ, кто рветъ, иронически: дантистъ. Добрий рвач, нічого казать. Черк. у.