Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/реготи

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
реготи
Берлін: Українське слово, 1924

Ре́готи, тів, м. мн. Хохотъ, хохотаніе. Сміх не реготи — пійшла баба в переверти. Ном.