Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/регіт

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
регіт
Берлін: Українське слово, 1924

Ре́гіт, готу, м. Хохотъ. О, сміху було! хлопці аж кишки порвали од реготу. Кв. I. 124. Аж лящить жіночий регіт. Шевч. 334. Там такого реготу, аж стіни гудуть. Пирят. у.