Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/редька

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
редька
Берлін: Українське слово, 1924

Ре́дька, ки, ж. Раст. а) Raphanus sativus. ЗЮЗО. I. 133. б) — ди́ка. Raphanus Raphanistrum L. ЗЮЗО. I. 133. Любить, як собака редьку. Ном. № 5078. Скребти́ кому́ ре́дьку. Читать нотацію. Скребну́ти ре́дьки. Навонять. Ном. № 3448. 2) Механизмъ, на которомъ вращается крыша мельницы. Сосн. у. 3) Волъ, у котораго осталось одно ядро, вслѣдствіе неудачной кастраціи. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Ре́дечка. Мет. 120.