Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/решітце

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
решітце
Берлін: Українське слово, 1924

Решітце́, ця́, с. 1) Ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. I. 305. 306. См. Токарня.