Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рикало

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рикало
Берлін: Українське слово, 1924

Ри́кало, ла, м. 1) Обладающій громкимъ голосомъ. Наш дяк — добрий рикало: як що виголосить у церкві, так хто його зна де чутно. 2) Картавящій человѣкъ.