Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розвора

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розвора
Берлін: Українське слово, 1924

Розво́ра, ри, ж. 1) Шестъ для удлиненія воза. См. Розворити. 2) Разиня, ротозѣйка, зѣвака. Їхала, мамо, розвора та оглоблею мені в рот. Ном. № 6594. У лемковъ: лѣнивая женщина, только зѣвающая по сторонамъ. Вх. Лем. 462.