Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгардіяш

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгардіяш
Берлін: Українське слово, 1924

Розгардія́ш, шу́, м. Безпорядокъ, неурядица, сумбуръ, сумятица. Тут чистий був розгардіяш: лежи, спи, їж, пий, веселися, мовчи, кричи, співай, крутися. Котл. Ен. Ти ж отаман наш, не добаєш про нас, та вже ж наше товариство як розгардіяш. Нп.