Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгнівити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгнівити
Берлін: Українське слово, 1924

Розгніви́ти, влю́, ви́ш, гл. = Розгнівати. Чим я тебе, моя матінко, розгнівила? Мил. 194. Розгнівить старшину! як то можна?.... та він тобі й зуби повибива. Канев. у.