Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгоститися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгоститися
Берлін: Українське слово, 1924

Розгости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. Быть гостемъ, гостить. Наші соколята тебе привітают, скажут: рідна хата чим має — приймає. Розгостися, батьку! О. 1862. I. 109. Розгостився у тестя таки й геть то.