Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгромляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгромляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розгромля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розгроми́ти, млю́, миш, гл. Громить, разгромить. (Запорожці) громом розгромляли орду, татар, вражих турків. Млак. 121. Ой як догонив (турків), та й їх розгромив. Чуб. III. 431.