Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгублювати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгублювати
Берлін: Українське слово, 1924

Розгу́блювати, люю, єш, сов. в. розгуби́ти, блю́, биш, гл. Растеривать, растерять. Ліжника не зробила і вовницю розгубила. Чуб. V. 1143.