Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розгулятися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розгулятися
Берлін: Українське слово, 1924

Розгуля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Разгуляться, гулять. Ізойду, зойду на гору круту, на горі крутій розгуляюся. Грин. III. 389. 2) Разгуляться, расшалиться, разыграться, раскутиться. Розгулявся, як Сірко на прив'язі. Ном. № 12491. Ой Ганнусю-душечко, чого підлога подоптана? Діти ся розгуляли, підлогу подоптали. Чуб. V. 64.