Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розоряти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розоряти
Берлін: Українське слово, 1924

Розоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. розори́ти, рю́, риш, гл. Разорять, разорить. Вона і Трою розорила, вона Дідону погубила. Котл. Ен.