Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розрух

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розрух
Берлін: Українське слово, 1924

Ро́зрух, ху, м. 1) Возмущеніе, мятежъ, бунтъ. 2) Смута, тревога, смятеніе. А тут вже розрух зробився: шукають тії молодиці: порозбігалися скрізь, якою вона дорогою йшла, та й найшли у житі. Рудч. См. I. 210.