Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розціпляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розціпляти
Берлін: Українське слово, 1924

Розціпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. розці́пити, плю, пиш, гл. Разжимать, разжать, разнимать, разнять. Розціпити зуби. Розціпила руки і трохи пальцями повела себе по виду. Г. Барв. 116.