Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/розчинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
розчинати
Берлін: Українське слово, 1924

Розчина́ти, на́ю, єш, сов. в. розча́ти, зічну́, не́ш, гл. = Роспочинати, роспочати. Трохи згодом, оддихавши, Мирін знову розчинає. Мир. ХРВ. 87. Розчали робити хату. Константиногр. у. Розчав віяти зерно. Гн. II. 12.