Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/роскублитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
роскублитися
Берлін: Українське слово, 1924

Роску́блитися, блюся, лишся, гл. 1) Устроить большое гнѣздо, занять гнѣздомъ много мѣста. 2) Родить много дѣтей. Моя Мотронка як роскублиться замужем, дак і в дворі дітвора не потовпиться. Г. Барв. 179.