Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ростикати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ростикати
Берлін: Українське слово, 1924

Ростика́ти, ка́ю, єш, сов. в. рости́кати, каю, єш, гл. Растыка́ть, расты́кать, наткнувши, разставить. Ноги й руки ростикали по шляхах. Стор. М. Пр. 99.