Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ростирати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ростирати
Берлін: Українське слово, 1924

Ростира́ти, ра́ю, єш, сов. в. росте́рти, зітру́, реш, гл. Растирать, растереть. Ном. № 12605. Масюк взяв колосок, ростер його, дмухнув на долоню і показав Радюкові великі зерна, блискучі як золото. Левиц. Пов. 194. Розотри ту ікру з перцем. Чуб. I. 72.