Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рунтати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рунтати
Берлін: Українське слово, 1924

Ру́нтати, таю, єш, гл. Тревожить, безпокоить, трогать съ мѣста, разрушать. Ми як найшли того мертв'яка, так він і лежав до сліствія, його не рунтали, не роздівали, не займали. Верхнеднѣпр. у.