Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ручник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
ручник
Берлін: Українське слово, 1924

Ручни́к, ка́, м. 1) = Рушник. 2) Въ ножной толчеѣ: перекладина за которую работающій держится руками. Шух. I. 161, 162.