Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/рушниця

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Р
рушниця
Берлін: Українське слово, 1924

Рушни́ця, ці, ж. Ружье. Ой упала Бондарівна близько перелазу — забив, забив пан Каневський з рушниці одразу. Чуб. V. 427. Ум. Рушни́чка. Грин. II. 222. З рушнички золотої стріляє пташки. Гн. I. 169.