Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/свербіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
свербіти
Берлін: Українське слово, 1924

Свербі́ти, блю́, би́ш, гл. Зудѣть, чесаться. Свербить долоня проти чогось. Ном. № 306. Ви мені і за вухом не свербите — мнѣ до васъ дѣла нѣтъ, я совершенно къ вамъ равнодушенъ. Мир. Пов. I. 159.