Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/святити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
святити
Берлін: Українське слово, 1924

Святи́ти, чу́, тиш, гл. Святить. Коли не прийду до церкви, то все паски святять. Ном. № 168. 2) Рукополагать.