Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/селюк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
селюк
Берлін: Українське слово, 1924

Селю́к, ка́, м. Житель села, деревенщина. Простий люд — селюки. К. ЧР. 352.