Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/сиричуватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сиричуватий
Берлін: Українське слово, 1924

Сири́чуватий, а, е. Недостаточно выдѣланный, изъ недостаточно выдѣланной кожи. Підошва сиричувата. Сиричуваті постоли. КС. 1883. I. 33.